Оцінка — інструмент у руках учителя

28.11.2015 20:50

Оцінка — інструмент у руках учителя

Володіти інструментом оцінок, не вдаючись до примітивної підміни його суті власними амбіціями, цілями й оманами,— важко. але можна.

Звичайно, учневі краще поважати оцінку, коли вона існує. Її необхідність перевірена багатьма поколіннями. Оцінка — це не тільки думка вчителя про роботу учня, але й цифра з розписом, що ставлять і в журнал, і в щоденник.
Однак, нам, учителям, корисно розуміти, що ми оцінюємо:
• Здібності учня або те, як він ними розпоряджається?
• Талант або можливості?
• Працю або результат? (а може, поведінку на уроці?)
Професійні заборони
• Не робити оцінку самоціллю для учнів.
• Не лякати оцінкою.
• Не викликати до оцінки ні сліпого страху, ні байдужості.
• Не карати оцінкою, не робити з неї засіб зведення рахунків.
• Не провокувати оцінкою зазнайство.
• Не оцінювати людину, а тільки її роботу.
• Не брати на себе роль істини в останній інстанції.
Діти чекають, щоб їх схвалювали,— і це очевидно. Навіть якщо немає оцінки, вони чекають посмішки, погляду, жесту. адже схвалення окриляє. І отут залежить від нас, учителів, чи зробити себе центром цього очікування або влаштувати так, щоб діти були цікаві один одному, щоб вони цінували думку не тільки вчителя, але й своїх товаришів. За такого розподілу уваги й у нас і в дітей буде менше проблем, та й неврозів теж.